Поетична спадщина поета — коштовна перлина в духовній скарбниці українського народу.
Маркіян Семенович Шашкевич народився 6 листопада 1811 р. у селі Підлісся тодішнього Золочівського повіту, що на Львівщині, у сім'ї священика. Початкову освіту здобув у дяка, потім навчався у Золочівській німецькій школі, а також у Львівській та Бережанській гімназіях (тоді і почав писати вірші).
З 1829 року Шашкевич навчається у Львівській духовній семінарії та водночас був слухачем філософського відділу університету. Однак традиційна наука не цікавила його: він все тужив за чимось, чого в школах не вчили, чого не знаходив ні в старих, ні в нових словесностях. 21 лютого 1831 р. за порушення семінарського режиму й "вільнодумство" Маркіяна Шашкевича було виключено з семінарії.
У цей період Маркіян активно займається самоосвітою, читає все, що стосується слов'янських культур, знайомиться з "Енеїдою" І. Котляревського, граматикою О. Павловського, та збіркою народних пісень М. Максимовича.
По смерті батька (1833 р.) Маркіян Шашкевич знову поступає у Львівську семінарію. Під час навчання в семінарії Шашкевич спільно з Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем заснував "Руську Трійцю" та згуртував національно свідому молодь на боротьбу за національно-культурне відродження на західних землях, зокрема за відродження народної мови в письменстві й церковних проповідях. Як результат їх діяльності була поява рукописів збірок, авторських поезій «Син Русі» і «Зоря», які через цензуру не побачили світ, альманаху «Русалка Дністровая», який мав вирішальний вплив на національне відродження та розвиток української літератури в Галичині.
Після закінчення семінарії (1838 р.) Маркіян Шашкевич стає священником по селах Львівщини (Гумниська, Нестаничі, Новосілки). Перед своїм висвяченням він одружився з Юлією, донькою о. Теодора Крушинського, пароха церкви на Жовківщині. У Нестаничах у подружжя народився син Володимир, невдовзі син Святослав, який помер, не проживши й року.
Перший вірш Шашкевича "Голос галичан" з'явився в друку ще у 1835 р. Його поетична спадщина відносно невелика, але високо оцінена І. Франком та ін. Крім кількох інтимно-ліричних поезій ("До милої", "Туга за минулим", "Думка") Шашкевич писав переважно вірші патріотичного характеру ("Руська мова", "Дайте руки", "Слово до чтителей руського язика", "Побратим", "Лиха доля"...), також на історичні теми: "Хмельницького обступлення Львова", "О Наливайку", "Болеслав Кривоустий під Галичом".
У 1836 р. Шашкевич опублікував брошуру "Азбука і Abecadlo", яка була спрямована проти спроб заведення в українській мові латинської абетки.
Шашкевич переклав частину "Слова о полку Ігоревім" та Святого Письма (Євангеліє від Матея і Йоана) на народну мову (1842 р.). Посмертно Я.Головацький видав його "Читанку" для малих дітей (1850 р.), яка з успіхом використовувалась в початкових школах Галичини.
Прикро, але матеріальні нестатки, постійне цькування властей вкрай погіршили здоров'я Шашкевича (зі студентських років він хворів на сухоти). У 1842 р. поет перебрався до Новосілок Новомилятинського району й остаточно занедужав. Смерть молодшого сина спричинила в нього тяжкі переживання і сприяла загостренню туберкульозу. Втративши зір і слух, паралізований він ще кілька місяців страждав.
7 червня 1843 р. Маркіян Шашкевич помер. Слава його як будителя національної свідомості й зачинателя нової української літератури в Галичині почала зростати посмертно. У 1891 р. тлінні останки Маркіяна Шашкевича були перенесені до Львова.