Євген Павлович Гребінка — український письменник, байкар, педагог, видавець.
Народився Євген Гребінка 2 лютого 1812 року на хуторі Убіжище на Полтавщині (тепер село Мар'янівка) в сім'ї відставного штаб-ротмістра, його мати походила з давнього козацького роду Чайковських.
Початкову освіту Євген здобув у домашніх умовах. У 1825–1831 роках навчався у Ніжинській гімназії вищих наук, де написав драматичний твір для самодіяльного театру «В чужие сани не садись», тоді ж почав писати вірші, працював над перекладом на українську мову поеми Пушкіна «Полтава», брав участь у виданні рукописних журналів.
Після закінчення гімназії, на сторінках «Украинского альманаха» в Харкові під псевдонімом Е. Гребенкин побачив світ його перший друкований твір — вірш «Рогдаев пир».
Незабаром повітове дворянство відрядило Гребінку у званні оберофіцера у 8-й резервний Малоросійський полк для придушення польського повстання, але полк з Пирятина не вийшов, і після поразки повстанців у Варшаві, Гребінка вийшов у відставку.
У 1834 році Гребінка переїхав до Петербурга, працював чиновником, викладав російську словесність у військових училищах. Восени вийшла його збірка «Малороссийские приказки», до неї входили переважно байки, а також кілька ліричних віршів.
У байках Гребінка, езопівською мовою, відображав соціальні суперечності тогочасної дійсності. У цьому відношенні показова байка "Ведмежий суд". Запозичивши у Крилова тему (байка "Крестьянин и Овца"), він викриває продажність і корупцію в судових установах, де судді, Ведмеді та Вовки, за доносом Лисиці готові розтерзати бідолашного Вола, лише за те, що той «їв сіно, і овес, і сіль».
Більшість байок Гребінки — «Зозуля та Снігир», «Сонце та Хмари», «Рожа та Хміль», «Грішник», «Ворона і Ягня», «Вовк і Огонь» та інші побудовані на зіставленні двох моралей — добра та зла, і відображають світогляд українського селянина. Гребінка досяг простоти й легкості стилю, влучності характеристики персонажів, завдяки чому його твори стали значним явищем в українській літературі.
У 1836 році Гребінка друкує поему Пушкіна «Полтава» українською мовою.
З 1837 року працює вчителем російської мови у Дворянському полку. Бере участь в організації викупу Тараса Шевченка з кріпацтва, допомагає йому у виданні «Кобзаря», збирає твори українською мовою й клопоче про випуск їх у додатках до журналу «Отечественные записки». Одержавши відмову, із зібраних для додатків матеріалів укладає альманах «Ластівка».
Того ж року в журналі «Отечественные записки» виходить його повість «Записки студента», а в «Утренней заре» — повість «Кулик».
У 1843 році в журналі «Отечественные записки» з'являється його роман «Чайковський». Гребінка відвідує Україну, разом з Шевченком побував у маєтку Т. Волховської в селі Мосівці.
1844 року Гребінка одружився з Марією Василівною Ростенберг (саме завдяки їй з’явився безсмертний романс «Очі чорні», музику до якого написав німецький композитор Флоріан Герман), у шлюбі народилася донька Надія. Того ж року вийшов його роман «Доктор».
У 1845 році він пише нарис «Петербургская сторона».
Незабаром Гребінка відкриває на свої кошти у селі Рудці на Полтавщині парафіяльне училище для селянських дітей, друкує повість «Заборов» та «Приключения синей ассигнации».
З 1846 року письменник почав видавати зібрання своїх прозових творів. До кінця 1848 року вийшло вісім томів.
Помер Євген Гребінка 3 грудня 1848 року від туберкульозу в Петербурзі. Тіло його перевезли в Убіжище, де й поховали 13 січня 1849 року в сімейному склепі.