Валер'ян Петрович Підмогильний (1901-1937) - український письменник, перекладач, один з представників «Розстріляного Відродження».
Народився 2 лютого 1901 року в селі Писарівка Павлоградського повіту на Катеринославщині (тепер Дніпропетровська обл.) в бідній селянській родині. Коли Валер'яну було 14 років, сім'я переїхала в панську економію графа Воронцова-Дашкова в селі Чаплі. Батьки мріяли дати дітям освіту і найняли вчителя французької мови для старшої доньки. Це була перша зустріч Підмогильного з іноземною мовою.
Спочатку Валер'ян відвідував церковно-приходську школу. У 1910 вступив в 1-е Катеринославське реальне училище, де основна увага приділялася точним наукам. Одночасно вивчав російську, німецьку та французьку мови. У 1918 завершив навчання з відзнакою.
Друкуватися почав ще в школі під псевдонімом Лорд Лістер. У шкільному журналі публікував свої пригодницькі розповіді.
У 1919 році Валеріан Підмогильний вступає на математичний факультет Катеринославського університету, але матеріальна скрута змушує його облишити навчання і йти працювати в школу. Вчителює в Катеринославі та Павлограді.
У 1920 році виходить збірка його оповідань "Твори" том 1, до якої ввійшли оповідання: "Старець", "Ваня", "Важке питання", "Пророк", "Добрий бог", "Гайдамаки", "На селі", "На іменинах", "Дід Яким" - написані в 1917-1919 роках, переважно під час навчання в реальному училищі.
У 1921 переїхав до Києва, де працював бібліографом Книжкової палати. У 1921-1923 роки, коли в Києві лютував голод, викладав українську мову і політосвіту у Ворзельській трудовій школі.
У 1921 письменник одружився з дочкою ворзельського священика Катрею Червінською, актрисою Театру юного глядача. Тоді ж створює цикл "Повстанці". Частина його оповідань друкується в катеринославській газеті "Український пролетар", весь цикл вийшов лише за кордоном. Уже в цих оповіданнях письменник "став на варті страждання людини".
У 1922 разом з дружиною повернувся до Києва, працював редактором видавництва «Книгоспілка», співредактором журналу «Життя і революція».
Стає активним членом щойно створеного "Аспису" (Асоціації письменників). У 1924 році ця організація трансформувалася в "Ланку", а з 1926 року носила назву "Марс" ("Майстерня революційного слова"), що стала, по суті, київською філією "Вапліте". "Ланка-Марс" об'єднувала багато талановитих київських літераторів, серед яких: Б. Антоненко-Давидович, Г.Косинка, Т.Осьмачка, Є. Плужник та інші.
Валеріан Підмогильний працює також у редакції журналу "Життя й революція", який почав виходити з 1925 року. В часописах і колективних збірках друкуються його твори: "Собака", "В епідемічному бараці", "Військовий літун", "Історія пані Ївги", окремими виданнями — повість "Третя революція", оповідання "Син". Більшість з цих оповідань присвячені приниженню людини перед "проблемою хліба" насущного.
Разом з Є. Плужником у 1926-1927 роках він підготував два видання словника «Фразеологія ділової мови», працював над сценарієм фільму «Коломба» за романом Проспера Меріме.
У 1928 р. у Харкові виходить роман Валеріана Підмогильного "Місто". У 1930 р. цей роман друкується у Москві в перекладі російською мовою.
У цьому романі письменник "цікавиться не людством, а людиною", порушує філософські питання буття, аналізує психіку героїв. Навколо "Міста" завирували пристрасті: одних роман, як здобуток української прози, зацікавлював, окрилював; іншим видавався антирадянським, бо в ньому не показано "змички робітників і селян", а головний герой — "безмежний індивідуаліст, обиватель-міщанин з куркульською ідеологією". «Місто» вважається першим урбаністичним романом в українській літературі, з елементами філософії екзистенціалізму, новими героями, проблематикою та манерою оповіді.
З 1930 загальна атмосфера, особливо в колах інтелігенції, ставала все більш гнітючою. Підмогильного вивели зі складу редколегії журналу «Життя і революція», його твори майже перестали друкуватися.
У 1931 переїхав до Харкова, сподіваючись на кращі можливості для публікації своїх творів і розраховуючи на свій зростаючий авторитет перекладача. Працював у видавництві «ЛІМ», потім отримав посаду консультанта з іноземної літератури при видавництві «Рух».
8 грудня 1934 р. письменник був безпідставно заарештований у харківському будинку "Слово" у справі вбивства Кірова. Пройшов крізь закритий суд, вирок без оскарження: десять років з конфіскацією особистого майна. Незабаром Підмогильний був доставлений в Соловецький табір особливого призначення.
В умовах табору письменник змушував себе творчо працювати. Спочатку він береться за переклади, а потім і за оригінальне письмо. У його листах до близьких згадується невелика повість про життя одного будинку, про роман "Осінь 1929", в якому йшлося про початок колективізації в Україні. 25 листів написаних до дружини, матері й сестри дивом уціліли, вони волають відчаєм невідомості про долю родини, що розплачується за його "злочинну діяльність".
В письмі до дружині вражають готовність порятувати дружину й семилітнього сина шляхом відречення від зв'язків з ним, "ворогом народу":
«У тебе є дитина, а я — минуле. В попередньому листі я послав записку Ромі — шкодую про це тепер. Не треба йому нагадувати про мене, він ще малий, швидко забуде, і це добре".
3 листопада 1937 Підмогильному і ще 1000 ув'язненим, серед яких були: Микола Зеров, Лесь Курбас, Микола Куліш - винесли вирок: «Розстріляти».
Валеріана Підмогильного було реабілітовано у 1956 році.
«Я часточка, що випала з загального руху, діставши тим самим змогу побачити збоку весь процес. І за те, що я збагнув життя, воно засудило мене на самотність.» В. Підмогильний