Семен Дмитрович Скляренко народився 26 вересня 1901 року в селі Прохорівці на Черкащині, в родині зубожілого селянина. Матір Семена Дмитровича, Євдокія Федорівна. добре знала українську, російську і навіть французьку та німецьку мови, багато читала. Навчався Семен в місцевій школі, потім — у Золотоніській гімназії. Уже в той час він багато читав, захоплювався літературою. A пізніше й сам почав писати. У 1919 році в місцевій газеті «Голос труда» було надруковано його перший твір — вірш «Гімн праці».
Після закінчення гімназії наприкінці 1919 року юнак повертається до рідного села, де організував драмгурток і веде активну просвітницьку роботу. Працює бібліотекарем, учителює, водночас друкується в періодичній пресі. Його поезії, нариси, оповідання публікуються в київських газетах «Більшовик», «Селянська газета», альманасі «Вир революції».
У Прохорівці доклав багато зусиль, щоб вберегти бібліотеку Михайла Максимовича, зберегти дуб Шевченка. Після армії працює відповідальним секретарем окружної газети «Радянська думка» в Черкасах (нині в цьому приміщенні – редакція газети «Черкаський край»). У 1927 році Скляренко переїздить до Києва, працює в республіканських газетах та журналах.
У роки Другої світової війни Семен Скляренко був військовим кореспондентом, нагороджений орденами і медалями. У післявоєнні роки продовжував письменницьку працю.
Письменник написав багато оповідань, повістей, романів. У своїй творчості Семен Скляренко використовував матеріали з історії рідного краю, описував події, які відбувалися на Канівщині і в Прохорівці. 1930 року виходить збірка оповідань «Вітер з гір». Широке визнання здобули його романи «Буран» та «Карпати», повість «Україна кличе», трилогія «Шлях на Київ» та інші.
Визнаним досягненням української історичної романістики 50-60-х років ХХ століття стали твори С. Скляренка «Святослав» (1959) і «Володимир» (1962). В романі «Володимир» автор розповідає про надзвичайно складний період у житті Київської Русі – зраду Ярополком батьківського заповіту тримати в єдності Русь, битву між військами Ярополка і Володимира, а також висвітлює державну діяльність Володимира. Сторінки особистого життя Великого князя і близьких йому людей належать до найбільш хвилюючих в романі, який цікаво та правдиво розповідає про давноминулі часи. На жаль, трилогію письменник не встиг написати – написано було лише кілька глав третього роману «Ярослав» про Ярослава Мудрого. 7 березня 1962 року письменника не стало. Похований на Байковому цвинтарі.
Іменем Семена Скляренка названо вулиці в Києві та Прохорівці, гімназію та вулицю у Золотонші, а раніше Дніпром курсував теплохід «Семен Скляренко».