Яблонська Тетяна Нилівна з’явилася на світ 24 лютого 1917 році в місті Смоленськ. Вона була найстаршою з трьох дітей у родині викладачів.
Батьки дівчини у 1928 році вирішили знайти порятунок від більшовицької влади, яка цькувала їх та виїхати таємно до Польщі. Їхній шлях втечі пролягав через міста: Одеса, Кам’янець-Подільський. Але втеча не вдалася і на певний час родина Яблонських змушена була осісти в Луганську.
У 1933 році Тетяна Яблоньска вирішила вступати до художнього технікуму в Києві. Але досить скоро технікум ліквідували і вона продовжила навчання в Київському державному художньому інституті на факультеті живопису, який закінчила в 1941 році. Вона також отримала звання професора.
У повоєнні роки Яблонська деякий час займалася викладанням живопису в КДХІ, також завідувала композиційною кафедрою та керувала майстернею, яка спеціалізувалась на монументальному живописі.
В 1951-1958 рр. Тетяна Яблонська була прийнята у лави депутатів Верховної Ради УРСР, а також входила до складу Правління Спілки художників України та СРСР.
Ще у повоєнні роки Т. Яблонська створила одне з кращих полотен того часу – «Хліб». Картини художниці раннього періоду («Весна», «Над Дніпром», «Мати») виконані в кращих академічних традиціях. Вони щирі, сповнені руху, живого почуття, і завжди – живописної свободи.
На початку 60-х років Т. Яблонська звертається до народного мистецтва, що зумовило зміну її художнього стилю. Тоді ж з’явилися картини «Бабине літо», «Лебеді», «Наречена», «Паперові квіти», «Літо», яким притаманне площинне трактування, пластичність і виразність силуетів, побудова колориту на співвідношенні чистих дзвінких барв. Художниця захоплювалася живописом Катерини Білокур, Параски Власенко й особливо Марії Приймаченко. Вона справедливо вважала, що народне мистецтво вчить ясності художньої мови, гармонійності композиції, емоційної виразності.
У наступний період творчості Т. Яблонська створила глибоко філософські картини-роздуми «Безіменні висоти», «Юність», «Життя продовжується». Живопис цих творів надзвичайно делікатний, народжений легкими дотиками тонкого пензля. Художниця знову «впустила» у свої картини простір. У манері виконання багатьох творів відчувається вплив імпресіонізму. В останній період творчості Т. Яблонська віддавала перевагу пейзажному жанру. Природа була для неї невичерпним джерелом натхнення.
Ще за життя творчість Тетяни Яблонської була відмічена усіма можливими нагородами й преміями на той час. Вона являлась двічі лауреаткою Сталінської премії. Теж двічі була відзначена державною премією СРСР. А вже у роки незалежної України у 1998 році вона отримала премію ім. Т. Шевченка.
У 2001 році Тетяна Яблонська отримує звання Героя України. Вже тоді була вона дуже хвора – в 1999 році художниця перенесла складний інстульт, їй паралізувало праву частину тіла. Але сила й натхнення до малювання взяли гору – Тетяна Нилівна навчилася вправно малювати лівою рукою, здебільшого пастелі. Кожного дня вона створювала по два малюнки. Останній намалювала зранку 2005 року, 17 червня, а уже на вечір цього дня її не стало.
Комментарии