Сьогодні відзначає ювілей відома маріупольська правозахисниця, член Національної спілки журналістів України, голова маріупольського міського історико-просвітницького товариства «Меморіал» Галина Михайлівна Захарова. Більш детально про життя та творчість цієї чудової людини читайте в нашому блозі.
Галина Михайлівна Захарова народилась 25 вересня 1941 року на хуторі Водяновський Волгоградської області у звичайній селянській родині.
Закінчивши школу в Нижньо-Чирське Галина відразу пішла працювати в районну бібліотеку, водночас заочно навчаючись в Ростовському бібліотечному технікумі. Пізніше вона закінчила Московський інститут культури за фахом бібліограф вищої кваліфікації.
Працювала в бібліотеках міста Волгограда, в тому числі в медичній бібліотеці та обласній науковій бібліотеці ім. М. Горького.
У 1968 році Галина Михайлівна переїжджає до Маріуполя. Тут вона починає працювати завідуючою читальним залом Центральної бібліотеки ім. В.Г. Короленка. А в 1971 році вона стає її директором.
Для бібліотечної справи міста Маріуполя Галина Михайлівна зробила дуже багато: створила першу в області централізовану бібліотечну систему, домоглася асигнувань на будівництво нової будівлі ЦБ ім. В.Г. Короленка, побудувала і відкрила її. Також завдяки зусиллям Галини Михайлівни були відкриті: юнацька міська бібліотека ім. М. Свєтлова, дві міські бібліотеки ім. А.І. Купріна та ім. І. С. Тургенєва, а дитяча бібліотека ім. А.П. Чехова отримала нове благоустроєне приміщення.
Після важкої хвороби Галина Михайлівна була змушена на час залишить роботу в бібліотеці, але вже через півроку в 1990 році була призначена відповідальним секретарем комісії при міськраді з відновлення прав реабілітованих громадян і очолила її роботу. Одночасно з 20 вересня 1991 року стала головою на громадських засадах недавно створеного історико-просвітницького товариства «Меморіал», який очолює і до цього дня.
Ось як про цей період життя розповідала сама Галина Михайлівна в інтерв’ю сайту 0629:
«Основателями организации (прим. мається на увазі «Меморіал») в Мариуполе стали три человека: в то время аспирант технического университета Илья Кричман (сейчас он уехал на постоянное место жительства в Германию), краевед Лев Яруцкий и ваша покорная слуга.
Изначально я возглавляла пресс-клуб в «Мемориале», а потом было решено сделать меня ответственной за работу организации, и 21 сентября 1991 года меня избрали председателем.
А три месяца спустя назначили инструктором городского отдела культуры, и я около двух лет создавала первые национальные общественные организации в Мариуполе – немецкую, польскую, греческую, ассирийскую, еврейскую и др. Работа была очень интересная, но 16 апреля 1991 года в Украине – первой среди стран СНГ — был издан закон о реабилитации жертв политических репрессий.
И было логично, что именно мне поручили взяться за создание комиссии по реабилитации в горсовете. Ведь я на то время уже была членом «Мемориала», много общалась с пострадавшими от репрессий, да и с ведением документации была знакома. И потихоньку начала готовить эту комиссию».
За 15 років на посаді керівника Комісії міськради з відновлення прав реабілітованих громадян Галина Михайлівна домоглася, щоб в Маріуполі отримали реабілітацію близько п’ятисот чоловік, засуджених трибуналами і судами НКВД, опублікувала понад 500 статей та видала 12 книг про трагічні людські долі.
Робота Комісії отримала вищу оцінку, її досвід роботи був узагальнений Донецьким облвиконкомом. Галина Михайлівна отримала Почесну грамоту, яку підписав губернатор. За кращу статтю на правозахисну тему в 1999 році Захарова була удостоєна диплома та обласної премії імені Олекси Тихого.
20 листопада 2007 за активну роботу по відновленню історичної правди і пам’яті Указом Президента України В.А. Ющенко Галина Михайлівна Захарова була нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня.
Найвідоміші книги: Расстрелянное пароходство (о репрессиях органов НКВД в Азовском государственном пароходстве) (1998), Мариупольская трагедия (2000), Дело Константина Челпана (2000), Всех поимённо назвать (2002), Хранить вечно (2007).